Перегляд та обговорення фільму " Парцелянова війна"

                  Вчора вже почала писати, аж тут бабахнуло......... а потім ще і ще........Зараз начебто тиша......... Ніякого прощення !!!!! Ніколи !!!!! Нікому в цій країні !!!!!!!!                                                                                      А я продовжую писати про той кіношний четверг. Після "Довгих проводів" Кіри Муратової  пішла до Менори дивитись " Парцелянову війну". Фільм важкий, але на відміну від усіх  " победоносных" стрічок про Другу Світову - все, що знімається зараз - все правдиве. А ця стрічка якась особлива.   Вона  про життя трьох художників - керамистів з Харкова у 2022 році. Cлава Леонтьєв, його дружина  Аня Стасенко та їхній друг Андрій Стефанов. Вони не втекли за кордон а залишились у місті під постійними ракетними ударами. Незважаючі на справжній жах навколо себе, вони продовжують створювати  свій світ в своєму просторі. Крихітні парцелянові фігурки, яких автори залишають на зруйнованих будинках - мовчазні обереги - нагадуючі, що все буде гаразд..........Це прояв  НЕЗЛАМНОСТІ !!!!!!!!  Це  - ми, українці !!! Ми такі !!!!!!!!І ця риса притаманна українській нації. Крихкість і сила - тут як в дзеркалі !!!!

               Вражає те, герої цієї стрічки, які ніколи не мали справи з кінематографом, створили фільм , який вже отримав цілу купу нагород ( кому цікаво - дивимось в Вікіпедії)

            А я дякую Меноре Центр за онлайн зустріч  з автором фільму,за можливість подивитись його на великому екрані !!!!!. Як би не було боляче - це наша дійсність, нажаль.

Кіноклуб "Перлини українського кіно " Фільм Кіри Муратової "Довгі проводи".

              Фільмовий четверг розпочався переглядом стрічки " Довгі проводи" Кіри Муратової. Я не пам'ятаю, щоб в Будинку вчених проходила ретроспектива ії фільмів . Були фільми Андрія Тарковського, щось було з Антоніо Гадесом, було все, крім українськиї фільмів, яких начебто і не було........... Не дивлячись на те, що фільм був закінчений 1 1971 році , на екран він потрапив аж у 1987. Але це ще не все: через цей фільм режисерку зі скандалом позбавили дипому ВДІКУ  та надовго заборонили знімати. І все тому, що головні герої стрічки  - нетипова радянська родина, яка не має бути прикладом для наслідування ............. Але  ж вона типова на всі  200 відсотків. 

                        Ця стрічка, яку я дивилась на одному диханні, займає 9-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.                                                                                                                                      Фільм розвовідає про звичайнісеньку радянську родину, яка складається з матусі і майже дорослого сина. Син влітку їздив до батька в Новосибирськ і забажав поїхати до нього назавжди, щоб розпочати нове самостійне життя . Та матусі не вистачає мудрості для правільної поведінки, що складається. І коли напруга досягає кульмінації, мудрішим виявляється син. Він відмовляється їхати............. Фільм зазнав подвійну переробку, якійсь шмати були вирізані......           Жах, але добре, і боляче теж, що хоч в такому вигляді зберігся. 

                                                   

                                        І трохи кадрів...........

   

Концерт квартетної музики ''Blumenstuck ''

  Концерти  "Вlumenstuck", автор проекту Валентина Яценко, проходять кожного квітня протягом вже багатьох років. Для мене квартети, квінтети, сикстети - це  " фсьо" , тому цей весняний букет для мене  - справжнє свято ансамблевої музики !!!!!

На превеликий жаль, класичну квартетну музику  ви не почуєте у Дніпрі . Вона розрахована на елітарного слухача. Естетичну насолоду отримае далеко не кожен і тому далеко не кожен готов вкладати гроші за квіток. Ми не Англія, Франція чи Німеччина і ,навіть,не Чехія та Словакія, де квартетні ансамблі існують мало не в кожнову місті, тому Blumenstuck - це  справжня віддушина.                                                                                                                                                                                                        Така ж сама картина  і з барочною музикою. Тому, коли об'явили Луїджі Боккеріні , Квінтет. Op 30 № 6, моя душа не повірила моїм вухам. Яскравий представник італійського класицізму, який довгий час служив при іспанському дворі . Квінтет " Музика нічного Мадриду" - це справжній шедевр Боккеріні, в якому нічне мадридське життя  постає у всій своїй  красі. А діалогі скрипок з віолончелями - то наче освічення в коханні  молодих мадридців. Тут можна почути  і звон колоколов,і кроки солдат місцевого гарнізона. В цій музиці душа Мадриду, в яку неможливо не закохатись !!!!!!!

                             "Винуватка" урочистості - Валентина Всеволодівна Яценко 

Чарівна ведуча - Сашенька Кудрявцева.

Квартет у складі: Дар'я Свченко ( скрипка), Тетяна Фесюн (скрипка), Дмитро Теач (альт)  та Ілля Шевченко (віолончель) виконують Квартет мі бемоль мажор, op. 38  1 і 2 частини Йозефа Гайдна

Квартет у складі: Лінда Кулікова( скрипка), Олександр Архіпов (cкрипка), Анна Чопенко ( альт) та Ілля  Шевченко  виконують Квартет № 6 фа мінор 2 частину Фелікса Мендельсона.

 Квартет у складі:  Юлія Бобровнік( скрипка), Валерія Харіна ( скрипка), Дар'я  Тимошенко (альт)  та Софія Редька( віолончель) за виконанням: Квартет №12 фа мінор, 2 частина Антоніна Дворжака та " Meri - Go - Round" Joe  Hisashi.

      Квартет у складі : Дар'я Савченко ( скрипка), Тетяна Фесюн( скрипка), Дмитро Ткач ( альт) та Ілля Шевченко (віолончель) за виконанням " Лібертанго" Астора П'яццоли та " Польки - Піццикато" Йогана Штрауса.

                           

                                 І, нарешті, потрясающий квінтет !!!!!

Олександр Архіпов ( скрипка), Лінда Кулікова ( cкрипка), Анна Чопенко ( альт), Ілля Шевченко (віолончель) та Софія Редька (віолончель) блискуче виконали мого улюбленного Луїджі Боккеріні " Музика ночного Мадріда".

                  Щиро всім дякую !!!!  Естетичне задоволення і справжня насолода !!!!

Вокальний майстер - клас Віталія Білого

              Я не любитель відвідувати майстер - класи з тієї причини, що в мене нема музичної освіти.  Але будучи шанувальником оперного мистецтва мені цікаво було розібратися чому та чи інша нота начебто звучить і вірно, але якось некрасиво, не так, або незрозумілі слова....... Я вважала, що це напряму залежить від дикції, тембру і т. і.  Ха - ха !!!!                                                                                                                  На вокальному  майстер   - класі  заслуженого артиста України, соліста  Одеського Національного театру опери та балету, лауреата міжнародних конкурсів,провідного майстра сцени, викладача Одеської музичної академії ім. А. Нежданової - Віталія Білого  я з'ясувала  багато своїх " непоняток" і питань. Зрозумів, що основна причина некрасивого / неправильного співу  - невірне дихання.

                Я, начебто не маючи музичного слуху, відразу чула вірний і не вірний варіант. Це був самий приголомшивий момент. І я безмірно раділа, коли  не просто відчувала, а і розуміла чому це так, або не так, хоча і була прсутня тільки на одному майстер - класі з  Микитою Кузьминським.                                                                                                                                                                                               Можливо по тій самій причині , пов'язаної з диханням,ті, хто співає італ'янців не можуть співати німців. Переглянувші безліч постановок Вагнера і Штрауса в різних театрах( МЕТ, Вена, Амстердам, Мюнхен) , я звернула увагу на інший склад виконавців.........  А потім ще десь і прочитала про це.             

             Так чи інакше, я красно вдячна пану Віталію Білому за майстер  - клас не тільки для співаків, а і для мене, щоб зрозуміти багато своїх "непоняток" і   питань............

           Распевка зі студентом Микитою Кузьминським, клас викладача Віктора Гаркуші.

                 Микита Кузьминський  виконує арію Фігаро . Партія фо-но Олена Пахарь .

Всупне слово професора  завідувача кафедри   "Вокально - хорового мистецтва" Андрія Анатолійовича Тулянцева.

       

 

Фортепіанний концерт учня Гліба Адлуцького - Владіслава Пікуша

          В останню мить було вирішено піти на цей концерт,  який проходив в містецькому відділі Обласної  бібліотеки  ім. Кирила і Мефодія.  Насправді  я планувала подивитись "Шахрайку" Уварової в театральному коледжі. Був ще варіант в тісному колі пенсіонерів подивитись " Історію  Девіда Коперфільда" Армандо Іаннуччі по роману Чарльза Діккенса. Та не судилося .                    Зважив всі " за" та "проти" ,   перемогу отримав   Всеволод Петрович Задерацький і Андрій Якович  Штогаренко............ І я вперше пораділа за те,що послухала свою  інтуіцію. Тим паче, що Владіслав давно грає не тільки руками, а і головою і його цікаво слухати.

                 Спочатку чудово прозвучав Шуберт. Життєрадісна, весела людина, у якої не складалося сімейне щастя ..... Музика Франца Шуберта настільки ярко розповідає про особисте: стрічка біла, стрічка чорна і так все життя. Який би твір  не слухала цього композитора, я  завжди відчуваю біль. Через музику приходить жаль, туга,скорбота, сум.............Хоча, можливо, це суто особите сприйняття його музики.                                                                                                                                                               Всеволод Задерацький  - талановитий композитор і блискучий піаніст, предтеча  музичного авангардизму на теренах СРСР . Він перший після Баха створив цикл " 24 прелюдії і фугі" у всіх тональностях........ Цей легендарний цикл Всеволод Петрович пише на засланні , маючи тільки олівець і телеграфні бланки.  У композитора не було права на помилку, бо не було  навіть ластика, щоб витерти помилкову ноту. Саме його я і хотіла послухати вживу. На мій погляд, Владислав добре передав атмосферу 37 року, яку неможливо було не видобразити в звуках.  .  Геніально !!!!! Обов'язково знайду весь цикл і послухаю.                                                                                        Емоційно і проникливо прозвучали і "Образи " Андрія Яковича Штогаренко. Вони написані у 1970 році, коли ніякого світла не відчувалось навіть в кінці тунеля.                                                              Але закінчив свій виступ Владислав дуже світлим, дуже радісним і соняшним твором , який написаний самим викоконавцем. На жаль, не запам'ятала назву , щось на кшалт " День піаніста". Це був єдиний твір, серед всіх ,які звучали на тому концерті, написаний  щасливою людиною. Дякую, Владислав і низький уклін Глебу Адлуцькому.

І як же без мене........

Концерт класу засл. артиста України Олександра Володіна " Con brio violin".

             Цей концерт насправді був скоріше зустіччю друзів скрипки,  ніж просто концертом. На якій спричинницею  та  центром справжньої уваги  була "brio violin". За силою емоційного впливу ця зустріч впевненно йде після іншого якогось незрозумілого мені  зараз концерту, а скоріш за все - це теж  була якась зустріч друзів  в Одесі у Додіка Ойстраха......... Це було близько 70-і років тому, але в дитячому серці закарбувалось те, що допомогало насолоджуватись досконалістю і по-можливості уникати "самодіяльністі". 

 

 Все це пригадалось, коли зазвучав Йоганнес Брамс у високопрофесійному емоційному виконанні Олександра Володіна. Мені відразу стало важко дихати і з'явились сльози.........                          Але не тільки скрипка Олександра  Володимировича панувала на тій зустрічі. Його сім учнів продемонстрували майже неперевершений рівень виконання. Душа рвалася на шматки....                А з іншого боку було зрозуміло, що такий рівень гри я скоро не почую. Що те, що зараз  - це на все життя. Це дарунок Бога  тільки не знаю за що.                                                                                                                              Я ніколи не акцентувала увагу на наших концертмейстерах.  Навіть уявити не можу  як би звучали скрипки, не будь  за роялем Наталії Білоконєвої.  Ії гра була настільки досконала, емоційна та хвилююча, що скоріш за все можна сказати, що на сцені панували дуети.

   Кваліфікрвана,  досконала, чарівна акомпаніаторка Наталія Білоконєва.

   

  

Фантастична ведуча - Лінда Кулікова.

Лінда Кулікова і відкривала концерт галантним , задушевним "Пробудженням" Габріеля Форе.

Мануель де Фалья " Іспанський танець" у виконанні Лінди Кулікової.

Зверніть увагу на ці граціозні руки...........

Аким Ковальов був так поглинений виконуваними " Прелюдій та Алегро '' Фріца Крейслера.............

Шляхетне виконання "Хабанери " Пабло  Сарасате Ганною Великою.

Витончений Клод  Дебюссі  у виконанні Олександра Архіпова.

Запальне " Cкерцо - тарантела" Генріка Венявського  запалила слухачив........

Дуже красивий мелодійний твір, який написала учениця Олександра Володіна - Дар'я Барановська. 

 

Юлія Бобровнік проникливо виконує  Пабло Сарасате.

"La campanella" Ніколи Паганіні у виконанні Данили Ковері  - фантастичне та проймаюче .......

     Я і не пам'ятаю, коли я в останній раз слухала такого досконалого непереревершеного Йоганеса Брамса. "Скерцо" у виконанні  Олександра Володіна  зупинила час !!!! Браво !! Дякую.

  

              

                            Ви були неперевершені в прямому сенсі слова !!!! Пишаюсь вами і дякую Всевишньому, що мала змогу вами насолоджуватись !!!!