Концертів, які на все життя не так вже й у мене багато. Але цей однозначно буде в моїй пам'яті до останнього. Бо як можна викрислити той стан в якому вирувала моя свідомість під час концерту? Коли раптово ловиш себе на думці :" Де я ? Чи жива ?" І це зовсім не тому, що твори, які звучали, я слухала вперше і не тому, що я нарешті усвідомила що таке '' акціонізм" і чим він відрізняється від перформансу. Музика, яка виконувалась Дмитром Смирновим (фо-но) та Назаром Кравченко (флейта) так глибоко і яскраво відчувалась мною і так завзято вела мене по новим Всесвітам, змінюючі саму природу моєго "Я", що я забажала зрозуміти, як саме музика працює і з тілом, і зі свідомістю...........
Розпочався концерт Сонатою для флейти з фо-но у 3-х частинах. Як для мене, то це вершина "дуетної" музиці XX століття. Вона архіважка не тільки технічно ........ Вона показала життя з нового ракурсу, відкрила нові можливості , штовхнула на переосмислення старих....... Як за кілька хвилин звук може вплинути на матерію та змінити ії ??????? З самого початку я звернула увагу, що кожен інструмент веде окремий діалог зі мною і це не просто приваблює. Це розтавляє зовсім інші акценти.
Музику Сінзіміня Пана - доцента школи музики Китайського університету Гонконга в Шеньчженє можна не тільки відчувати, а ще і дивитись !!! Сінзімінь Пан неперевершено передає емоційне переживання людини через звук та акціоністичні форми. Дуже вдале поєднання його "Кайдана" зі старовинною китайською легендою про батька та сина - лиходія. До мурах на моїй шкірі я відчувала цей конфлікт і пробудження цієї розгніваної жахливої душі. Причому я не тільки відчувала, я це бачила. Бо акціонізм - це не статика, це подія в процесі. Це геніальний винахід!!!!
І,нарешті, завершував концерт неперевершеним твором Володимира Рунчака " Is the flute magic ? - Так, чарівна !", присвячену, якщо я не помиляюсь, Моцарту. Володимир Петрович - яскравий представник нашого українського музичного акціонізму, але я не пам'ятаю, щоб у Дніпрі слухала його твори. І ось флейта, яка подарувала відчуття спільної гри, спільної подорожі . В цьому найсучаснішому творі мною відчувалось дивне відлуння флейти Пана, яке ледь-ледь пробивалось крізь товщу тисячоліть. і я якось так нишком перетворювалася на сучасного Пана...... Як же це фантастично !!!!! Гадаю Вольфганг Амадей був задоволений !!!
Мій низький уклін Дмитру Смирнову та Назару Кравченко. Щира подяка творчому керівникові - Наталії Лаврик і Ігорю Гутнику за чудове ведення концерту та Володимиру Петровичу за твір!!!!!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар