Фільмовий четверг розпочався переглядом стрічки " Довгі проводи" Кіри Муратової. Я не пам'ятаю, щоб в Будинку вчених проходила ретроспектива ії фільмів . Були фільми Андрія Тарковського, щось було з Антоніо Гадесом, було все, крім українськиї фільмів, яких начебто і не було........... Не дивлячись на те, що фільм був закінчений 1 1971 році , на екран він потрапив аж у 1987. Але це ще не все: через цей фільм режисерку зі скандалом позбавили дипому ВДІКУ та надовго заборонили знімати. І все тому, що головні герої стрічки - нетипова радянська родина, яка не має бути прикладом для наслідування ............. Але ж вона типова на всі 200 відсотків.
Ця стрічка, яку я дивилась на одному диханні, займає 9-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Фільм розвовідає про звичайнісеньку радянську родину, яка складається з матусі і майже дорослого сина. Син влітку їздив до батька в Новосибирськ і забажав поїхати до нього назавжди, щоб розпочати нове самостійне життя . Та матусі не вистачає мудрості для правільної поведінки, що складається. І коли напруга досягає кульмінації, мудрішим виявляється син. Він відмовляється їхати............. Фільм зазнав подвійну переробку, якійсь шмати були вирізані...... Жах, але добре, і боляче теж, що хоч в такому вигляді зберігся.І трохи кадрів...........
Немає коментарів:
Дописати коментар