Виставка акварелей родини Клопко " Подорож довжиною в життя" в Будинку архітектора.

 Aquarelle, acquarello, акварель - це  мистецтво подароване людству  Богом.  Хоч вoнo і займає перехідне положення між живописом та графікою, у мене завжди було відчуття акварелі як начального, первинного, з якого все і почалось..... 

        Фарби на водній основі були відомі, мабудь, з появою перших цівілізацій на нашій планеті, а, можливо, прийшли до нас з попередніх.... Так чи інакше а аквареллю виконані малюнки на давньоєгіпетських папірусах. Нею малювали етруски і римляни. 

       У II столітті кітайці почали виготовляти папір, який і став тією основою, на якій запанувала акварель. Ранній китайський живопис виконувався однією чорною тушшю, але вона мала дуже широкий спектр відтінків від густо чорного до сріблясно сірого....

    От такий калейдоскоп думок відразу оволодів моєю свідомістю як тільки я распахнула двері Будинку архитектора.  Я  дивилась на це дивовижне акварельне різноманіття вже зовсім іншими очами. 

        І Георгій Костянтинович, і його дружина Ганна - архитектори. Георгій Костянтинович викладав курс промислової архітектури і при цьому дуже привабливо малював. На жаль, акварель завжди демонструється під склом, тому якість світлин залишає бажати кращого... Вибачте !!!!!

 

                                                                             

   

                        Квіти Ганни Клопко - це просто космічне запашне різноманіття.

 

                      Ось так, уся стіна духмяніє соняшними літніми божими дарами.

                Сочність кольорів не тільки зупиняє погляд, а і дає можливість зануритись у цей такий яскравий та приваблевий всесвіт. У мене зовсім не було бажання повертатися звідти у місто....

                           Ось він запашний космос за моєю спиною..........

     На превеликий жаль, я не побачила ляльок, які виготовляє Олена Георгієвна Мартинова  - Клопко, донька архітектора . Вони демонструвались тільки в день відкриття, а я не дуже полюбляю велику скупченість.............. Але світлини ціх чудес позичила мені моя приятелька Олена Ткач, за що я ій вельми вдячна. Ось вони, красави !!!!!!!

 

       А я щиро дякую родині Клопко і Будинку архитектора за подарований настрій !!!!!