Усі знають, як я "полюбляю" джаз............ Та слово ''полюбляю", мабудь, не зовсім доречне. Я його не відчуваю, як, скажімо, класичну музику. Ось чому я була заінтригована концертом - лекцією Олексія Мовчана, на якій я зможу щось почути з теорії, а головне - в джазовому аранжуванні українські пісні. І, навіть, з нетерпінням чекала цей концерт у зв'язку з його переносом.
І ЦЕЙ РАДІСНИЙ ДЕНЬ НАСТАВ !!!!!l ДОЧЕКАЛАСЬ !!!!!!!
Теоретична частина залишилась поза моею увагою, бо я нічого не зрозуміла. А от стосовно пісень....... Їх було всього шість, але вони залишили якесь дивовижне бентежне відчуття. Мені вони по-справжньому сподобались !!!!!!!
Чесно признаюсь, що тільки дві пісні: " Шумить гайок" та "Ой, ну кіт барабуль" залишились поза моєю увагою. " Від поля до поля" - cтаровинна українська народна пісня та " Ой, наступала та чорна хмара" - українська козацька пісня в джазової аранжіровці прозвучали набагато глибше і драматичніше, ніж у традиційному народному. А " Ой, у полі верба" - це справжній джазовий шедевр !!!!! В захваті !!!
Класно, що Олексій Мовчан взяв до аранжування саме українські пісні. І вони звучать набагато атмосферніше, ніж традиційні американські. Це, скоріш за все тому, що в українській пісні кожен українець бачить і відчуває себе. Така пісня - це наша біографія !!!!!!!
Вельми яскраво , з бездоганним відчуттям стилю, надзвичайно досконало і хвилююче ці аранжеровки прозвучали у виконанні солістів Дніпровської філармонії: Варвари Хижнякової та Романа Супрягі. Браво !!!! Це фактично перший джазовий концерт, який не залишив мене байдужою. Це першій концерт, на якому в мене затвердилась думка, що джаз може теж надихати.......
Немає коментарів:
Дописати коментар