Найпотужніша стрічка з усіх чотирьох, які я мала можливість подивитись в DCCC в рамках тиждня австрійського кіно. Таку назву міг дати тільки українець, знімаючі документальний фільм про українців під час жахливих подій, проте не втративших своєї людяності.
Ця документальна стрічка розрахована в першу чергу на західного глядача, який бачить та сприймає нашу війну зі своїх новин. А це, як правило, сухі факти. Фільм же побудован на емоційному складнику, який доводиться відчувати звичайним українцям, які ще нещодавно сприймали війну так само як зараз евпропейці та інші - з телесюжетів. А побутові дрібниці можуть говорити більше ніж постріли.........
Фільм складається з трьох сюжетів: евакуація людей похилого віку з прифронтових міст та містечок; українські матері з малечею на іноземних вокзалах; пошук, перевезення та ексгумація тіл загиблих наших воїнів. Для того, щоб відчути та пережити як виглядає війна, а вона - це не тільки жахливі події на передовій, жах тила буває страшніший - погляньте в очі всім, хто на екрані !!!!!!!...........
Дякую DCCC !!!!!!! Хоч тиск і цукор підскочив, а настрій впав, цей фільм має подивитись кожен. Він вартий того !!!!! Він про нас справжніх, а не диванних.........
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар