Я вперше була присутньою на читці п'єси Наталії Уварової " Багіні" , яку поставив режисер Олег Климентьєв. Це був хвилюючий досвід. І мені так сподобалось, що прийду обов'язково на виставу. А ще обов'язково прочитаю саму п'єсу, яка є на сайті Порталу. До речі, кому цікаво, даю адресу цього Порталу сучасної української драматургії: https://ukrdramahub.org.ua/ На ньому можна знайти все, що душечка забажає.....
Стосовно самої п'єси, то авторка назвала ії комедією, але вона хоч і дуже смішна та життєва, післясмак зовсім не радісний. Навпаки !!!! П'єса починається зустріччю однокласниць, які давно закінчили школу і вже встигли влаштували свої долі. Анька вийшла заміж, Валька з Оксанкою щось закінчили у місті та повернулись до села, а ось Танька на довгі роки пропала , жила десь у місті і ось нарешті повернулася до рідного села. Героїні , а інакше як тітками їх назвати не можна, зібрались за чаркою, щоб попліткувати про Таньку та і про життя взагалі. Широта кругозору та рівень інтелекту зашкалював. А то смішно, аби не боліло. Бо з такими людьми я багато зустрічалась на своєму шляху і мені, чесно, зараз не до сміху. Бо всі ці Вальки, Танькі, Анькі найживіші за усіх живих. Тому, поки дивишся - смішно, але потім, коли задумуєшся - вже не дуже.........
От такав мене рефлексія на перегляд цієї п'єси. Прийду на виставу обов'язково !!!
Немає коментарів:
Дописати коментар