Відкриття виставки Ірини Мазуренко "Глина та очерет. Поезомалярство." в Дніпровському художньому музеї.

         Ірини картини  треба  не  дивитись, а  бачити !!!!!!

                                   Ірину поезію треба не читати, а відчувати !!!!!!

 Будь-яке малярство - це застигла музика, це музика в кольорі. І так само, як і музика воно дарує подорож у нові світи !!! І так само, як і в музиці, ця подорож може бути цікавою і інформативною, а може бути просто нудною. Картини можуть бути закритими, а можуть -  як розпахнуті вікна. І тоді ти бачиш і відчуваєш глибше і емоційніше. 

     В жодній з робіт  художниці я не відчула переосмислення чогось. Мабудь все це трапилось значно раніше.  Насичена кольорова гама впевнено фіксує  проросле зерно думок.  Таке не часто зустрінеш..............

                У мене на виставці не було більш, або менш сподобавшихся робіт. Єднання, а скоріш проникнення у цей насичений кольорами всесвіт  відразу огортає, зв'язує і веде............. А всесвіт у художниці настільки зворушливий і хвилюючий, настільки вишуканий і шляхетний............ В мене залишилось відчуття, що я назавжди залишилась в цих місцях, причаївшись там десь в кущиках, за деревами, за рогом хатинок........... Я прийшла додому, а від мене все ще пахло польовими травами та квітами. Кожен закуток картини випромінювал гармонію і цю гармонію почала випромінювати моя душа. Це фантастичне відчуття !!!!!! Я ще обов'язково прийду на творчу зустріч, щоб зануритись у твій всесвіт наодинці, коли не буде такої кількості людей. Бо дихати тим нашим українським повітрям - це найдорожча розкіш, яку можна собі позволити.......

             Іро, низький уклін та щира подяка !!!!!