Cерпень стартовав відкриттям надзвичайно привабливої виставки Іри Хворост. Кожна робота - це невеличкий екскурс у невідомий мені світ авторки. Я була в захваті від глиняних речей, які виглядають як дерев'яні :гладенькі і кольором під дуб........... Але це не є головним. Головне - це спроба втілити в матеріальний витвір свої поняття, думки, настрої.... І якщо людині є що сказати - вона говорить.
З ії промови на відкритті я дізналась чому Іра виявилася спустошеною і чому в неї з'явилось бажання чимось зайнятися і заповнити свій час, як вона сама висловилася , свою порожнечу. Мене це вкрай зацікавило, тому що я розумію порожнечю так, як ії трактує буддизм. А порожнеча (Шуньята) це не відсутність чогось. Вона не заперечує існування речей . Навпаки. Вона заперечує існування речей зі своєю власною природою, яка не залежить від інших........ Так як всі речі включаючи нас самих взаємозалежні та виникають в результаті взаємодії різних факторів, то вони не мають самосттійної незмінної сутності........ І коли я багато років тому намагалася завжити це поняття, єдине, що прийло мені тоді на ум - це глибокий аналіз причинно - слідчого зв'язку. Тому, що ілюзія про самоіснування приводить до страхів, гніву та інших негативних емоцій які і є джерелом страждань. Тому для мене порожнеча - це скоріш за все аналіз клубка взаємодій, ніж щось в якому нічого не має......
Але буддизм - це занадто важка філософія. Все це мені пригадалось, коли я заглянула в дзеркальний простір......... Що ми несемо - те і отримуємо. Все пов'язане: що посіяв - те і пожав. Одне без іншого неможливо, що поробиш, коли наше життя що зебра: стрічка біла, стрічка чорна......
Іруню, ядякую за таку змістовну виставку, вона принесла мені естетичне та ментальне задоволення, змуючи згадати та замислитись над важкими поняттями. Дякую, що я познайомилась з тобою........... Гадаю ще зустрінимось >>>>>
Немає коментарів:
Дописати коментар