Артіст - ток з Люсею Івановою.

         І от, нарешті, зустріч з Люсею Івановою, чиї роботи можна було також побачити в експозиції Галереї Артсвіт. Люся закінчила  Дніпровський театрально-художній коледж (клас Григорія Чернети) і  НАОМА. A зараз одна з яскравіших представників стилю контемпорарі в Україні.

       Люся - талановита художниця. Народження дитини, переїзд з початком вйни до Відня не могли пройти осторонь, а подарували такий важливий для художника поштовх до переосмислення буття....... Про все це шла розмова з Люсею на артіст - токе. Баато було питань до Люсі  пов'язаних з вибором коьорів. Справа в тому,що для стилю контемпорарі характерна нейтральна палітра: білий, сірий, чорний, бежевий. І більшість робіт на виставці і були представлені на цій виставці. А проте у Люсі е багато робіт у експресіоністичному баченні. Е  де ті два стилі переплетені. Все це не тільки зацікавлює, а і запрошує у подорожі.

          Хто хоче познаймитись з творчистю з цією молодою мисткинею запрошую сюди: https://www.wikiart.org/ru/lucy-ivanova

        А я наостанок хочу подякувати як Люсю, так і Галерею Артсвіт за можливість знайомства з цією цікавою художницею. 

Перегляд та обговорення фільму " Тихий рев"

          Сподобалась мені ця стрічка. Сподобалась тим, що порушує питання не підліткових проблем взагалі, а більш вузького і конкретного питання. Питання сприймання підлітками смерть рідної людини. Віра Дондо в те, що батько не загинув, що його не забрало море настільки сильна  та непохитна, що я вже почала вірити, що він знайдеться. Але Дондо знайшов не його, а кохання. Кохання з самою красивою і бешкетною однокласницею - Сас......А втім саме вона єдина намагається зрозуміти Дондо і яксь йому допомогти.

         Яскравий еепізод з підпалом церкви, куди прибув новий священник. Сас випадково знаходить в Біблії світлину, на якій дівчина схожа на ії матусю  в молодості............

          Не випадково ця стрічка була справжнім відкриттям на 76-ому Единбурзькому міжнародному кінофестивалі 2023 року. Фільм знімався на острові Скай - самому північному біля  берегів Шотландії. Зйомки півночі - це окрема тема. Це справжній космос відчуттів !!! Жодного дня не було сонця. Весь пейзаж в сіро - полинних тонах. Але це не виглядає зловісно. Хоча як для мене, так море  - трохи страшнувато. Однак воно рідне для підлітків.....

       Дондо зі знайденим  на березі сапогом батька. Саме ця знахідка зміцнила віру в те,що батько залишається живим і його потрібно шукати на якомусь з островів.

     Однокласниця Дондо - Сас. Вона підбурила Дондо втекти з острва .........

           Дякую DCCC.  Фільм - класний !!!! В мене відчуття,що дивилась наче пару днів тому, а не пару тижднів.

Відкриття виставки Мацея Здановича " Грані пам'яті: Дніпро. Розкриваючи уявне, символічне та реальне".

          Хоча ця виставка вже закрилась, в мене залишилось бажання про неї згадати. Тому, що пан Мацей звернув увагу на те, що вже давно наче зрослося з нами і ми не звертаємо на це увагу, не замислюємося і не аналізуємо !!! Пересічний громадянин навіть не уявляє як він пов'язан з містом, ширше з ландшафтом,  де вІн мешкає. Як вони формують один одного. Психоаналіз не як метод терапії, а як метод мислення. Ця виставка цікава тим, що вона не дає відповіді на жодне питання. Навпаки, мандруя поміж інсталяцій і світлин ти сам занурюєшся в глибини підсвідомості і починаєш відчувати, що  місто вже давно не тільки дивиться на тебе, а говорить з тобою. Мова символів, на жаль, терра інкогніта для нашої  цивілізації, але ж вона є. 

              Я щиро вдячна DCCC за виставку, на якій експонатів мало, а думок багато. Коли щось дає поштовх до переосмислення, значить виставка недарма !!!!!!!!!!.............

Концерт студентів класу О. Гопки та М. Гаркуші ''Музичне різнобарв'я".

                   Що може трапитись, коли збираєшся на одну подію, проте завдяки обставинам потрапляєш на іншу. Твоє 'Я' не встигає  перебудувати мислення і  в результаті ти розумієш, що час потрачено марно........  Саме така сітуація спіткала мене в четверг 12 Червня, коли я налаштувалась подивитись виставку Володимира Бузмакова в художньому музеї, а тут перед очима ім'я Оксани Анатоліївни Гопки та Марії Гаркуші..........

                 Я не можу сказати, що концерт пройшов повз мене !! Ні !! Він пройшов поряд !!  Єдине, що я почула - це пісні Роберта Шумана. Я в них закохана завдяки Йонасу Кауфману. Шуманівське "Jemand", op 25 №4 я відразу впізнала, а два інших  - ні. В усякому разі, зацікавив мене лише Шуман. І мене це дуже засмутило. Бо це вже не перший раз, коли я слухаю як стороння людина. 

                   В усякому разі я вдячна всім виконавцям , Оксані Анатоліївні та Марії Гаркуші.

Концерт Іллі Мичло "Color vision"

                    Як так склалося, що на концерт Іллі я прийшла вперше. Не знаю,  але  проводити глибоке розлідування  з цього приводу не збираюсь. Я залишилась задоволеною тією авторською музикою.   Це був джаз, проте він був доволі елегантним, вишуканим, шляхетним.... Він  суттєво відрізнявся від того класичного американського джаза, який так усі люблять крім мене......... 

               Відразу хочу зауважити , що по-справжньому вразив ще і оркестр.  З перших акордів було зрозумілим, що ми будемо слухати високо професійних музикантів!!!!

                 Здивувало, що було  доволі мало слухачив, хоча джазові концерти, як правило збирають  народу  не хило .

           Однак, хто не встиг послухати вживу цей концерт, то його можна послухати на ютубі. Даю адресу: https://m.youtube.com/watch?v=38_Sk1EtAJI. Насолоджуйтесь !!!!

            Дякую Іллі і всем музикантам за чудовий вечір !!!