Відкриття виставки Андрія Ілліча Потапенка подарувало мені багато дорогоцінних спогадів з дитинства. Тих післявоенних часів, коли ми, діти, незважаючи на бідність, були по-справжньому щасливі........ Справа в тому, що дочка Андрія Ілліча - Оксана була моєю однокласницею........ Тому спогади дитинства дев'ятим валом накрили і до сльоз чомусь стало боляче, що всі щасливі миттєвості залишились в тому далекому - далекому минулому .............
Стосовно самої виставки - тут мене чекало здивування !!!! Справа в тому, що ми вже якось звикли, що мистецтво часів СРСР заполітизовано на всі 200 відсотків. Якщо не портрет Брежнєва , так Леніна, якщо не сталевари, так герої ВВ. У Андрія Потапенка таких картин майже не має. Він малював краєвиди улюблених місць, вкладаючі частинку себе, наче і нас хотів закохати в ті чарівні куточки. У 50- 60 -ті роки минулого століття Андрій Ілліч двічі побував в Казахстані в місцях заслання Тараса Шевченка і привіз звідти багато мальовничих робіт. Частину можна побачити на виставці.
Не дивлячись на те, що я прийшла на вернісаж і тусовка, як завжди, добряче заважала мені відчути Всесвіт митця, я все ж таки умудрилася трохи подихати чистим повітрям, мандруючи привабливими куточками моєї рідної Січеславщини, Крима та Казахстана. Мені
було дуже комфортно і радісно. Дякую усім, завдяки кому ця виставка відбулася !!!!
Багато його картин можна побачити і не тільки побачити а і купити на сайті " Cоцреализм" https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/potapenko-ai-1925
Немає коментарів:
Дописати коментар