Останній фільм в DCCC розрахован на елітарного , а скоріш думаючого та аналізуючого глядача. Після кожної фрази дається час обдумати слова, які звучать з екрана......
''Останні та перші люди: історія близького та далекого майбутнього" - науково - фантастичний роман, написаний Олафом Стейплдоном у 1930 році. За цим романом ісландський композитор Йоганн Йоганнссон зняв чорно-білий квазі - документальний фільм. Оповідь у ньому ведеться від імені автора, якому житель далекого майбутнього пересилає свої думки. Фільм, знятий у горах колишньої Югославії на чорно-білу плівку, що підкреслює незворотність процесів. Автор описує становлення людства з точки зору останніх людей............ СТОП !!!!!
Протягом фільму я весь час згадувала Олену Блаватську, ії періодизацію.......... Крім того, я весь час чекала, що автор скаже про майбутнє людей. Наш Всесвіт поки розширюється, а потім настане час і він стиснеться і щезне. Тут нема нічого дивного. Усе матеріальне має свій початок і кінець. Але людина має не тільки тіло . Людину робить людиною свідомість, яка не зникає разом з матерією......І, скоріш за все, ця колективна свідомість і буде в далекому майбутньому відтворювати вже новий Всесвіт......
Протягом фільму мене цікавили ці чудернацькі монументи , які розташовані на землях колишньої Югославї. Вони мають різних авторів, але в фільмі вони постають єдиним жахітним комплексом. Хто хоче ознайомитись з ними більш детально даю адресу : https://supportyourart.com/columns/ne-nasha-spadshhyna-yugoslavski-spomeniky-v-landshaftah-pamyati/
А я красно дякую за цей фільм, який змушує замислитись над БАГАТЬМА питаннями. І в першу чергу хто ми є і хто є наш Всесвіт............
Немає коментарів:
Дописати коментар