Вже і не пам'ятаю, що мені завадило прийти на відкриття цієї виставки, але я дочекалась найсуворіших морозів цієї зими і пішла отримувати настрій. Поки все перефотографувала, руки заступіли і ноги майже теж.......... Але наповненна бентежним та безмежним відчуттям радості , я прибігла додому і за філіжанкою кави почала , як то кажуть, другу серію. Взагалі то я полюбляю передивлятись свої світлини, особливо коли вони нагадують про відвідування виставок. Тому, що живопис як і музика сприймаються по різному залежно від багатьох факторів. Інколи надихає одне і ти бачиш більше ніж минулого разу, а інколи зовсім інше. Бо живопис - це таж сама музика тільки в кольорах.
Коли я прийшла на виставку, перше, що зупинило мої очі - це " Вечерній Відень" Валерія Сосни. Його кольорова гама не просто надихнула, а подарувала відчуття якихось недосяжних висот.
Якась неземна легкість і свіжість в работах Марини Кондурової. Я люблю дихати цим повітрям , гуляти ії краєвидами ...........Вони фантастичні !!!
Пастельні тона Алли Анатоліівни Бурименко - Журавель завжди впізнавані і завжди приємні для душі.
Алла Анатоліівна Бурименко - Журавель " Лебедина пісня"
Мені завжди подобався Василь Олександрович Тевяшов, але цього разу на виставці я тільки його дивилась, а побачила вже дома. Триптих "Місто біля моря" з серії " Мій край" та " Райдуга" зупинили мій погляд, спонукали до роздумів не дуже мажорних. Та що поробиш, коли сусіди - фашисти.
Немає коментарів:
Дописати коментар