Відкриття виставки "Сад та навкруги" в Будинку архітектора.

   Після вкрай приголомшивого четверга, в якому ''краса навиворот" плавно перекочувавла  з кав'ярні до м'якенького та тепленького дивана з  філіжанкою  кави  ( див. попередній допис), все ж таки беконівських робіт зберіглось  аж 339. І був потрібен не малий шмат часу, щоб все це роздивитись і осмислити..........

     І тут на очі серед ночі трапляється анонс про відкриття  " садової" виставки. Перша думка:"Не піду" Бо не дивлячись на глибоку ніч, а було вже добряче за другу,а я все ще роздивлялась на WikiArt - і роботи Френсіса.........    Пішла !!!  І не пожалкувала...........

             Добрий відпочинок з роздумами - це дарунок долі.  Я гуляла в садах чотирьох талановитих художниць - графіків, але гуляла я в СВОЄМУ саду.  Ця рефлексія можлива тільки завдяки талановито написаним картинам і талановито оформленному просторі, в якому вони були розміщені і в якому було приємно гуляти. 

         Я, як і мої батьки, народилась і виросла в Дніпрі. Тому мені не зрозуміло поняття сада, як чогось родинного та невід'ємного своєго " я". Але......... але чомусь саме на цій виставці , хрумаючи яблучка, які дарували відвідувачам зі своїх садів панянки авторки, я почала відчувати, що САД - жива одиниця Всесвіту, як і ми - люди. І він вміє розмовляти з нами  !!  І це диво існує в просторі  і поза часом, що підкреслює його велич!!! Він може залюбки дарувати нам калейдоскоп емоцій, і головне - він вміє зберігати спокій навіть під час жахів......... 

      З графікою Валентини Арєп'євої я знайома вже роки........ В ії роботах якась незначна рисочка, або цілий образ може повести так далеко в роздумах і привести до такого, про що і не думав спочатку.  Перед ними завжди зупиняєшся. І  інколи глибина дарує на такі довготривалі роздуми............... 

     Наталія Ларіна теж добре знайома .  Ії кольорова гама насичених відтінків приваблює і мімоволі відсилає  до роздумів про життя. Це таке своєрідне насичене буйство квітіння попри що. Коли дивишся на ії насичений зелений  - думки про смерть неможливі апріорі. 

       Приємним було і забурення в світи Ганни Славинської та Лесі Бельдій. Краєвиди  - неїмовірні.

     Усі разом ви  створили такий сад, про який можна тільки мріяти !!!!! Сад який надихає, дарує надію і веде в полон приємних мрій . Дякую, любі !!!